СМЕРКАТИСЯ

СМЕРКАТИСЯ, ається, недок., СМЕРКНУТИСЯ, неться; мин. ч. смерклося і смеркнулося; док. Те саме, що смеркати. — Ходім, сину, смеркається, Коли пустять в хату; А не пустять, то й надворі Будем ночувати (Тарас Шевченко, I, 1963, 34); Вже смеркалось, коли учасники інспектування спустилися вниз, до своїх автомобілів (Олесь Гончар, II, 1959, 392); Після завзятої, хоч тихої спеки якось швидко смерклося і запав морок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); Поза тихими водами Сумно та й смерклося, Ой, як голос між горами, Щастя розбилося (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 57); Осінній день уже смеркався, Димились гори (Іван Франко, X, 1954, 185).