СМЕРІЧЧЯ

СМЕРІ́ЧЧЯ, СМЕРЕ́ЧЧЯ, я, сер., збірн. Смерековий ліс, гай; смерекова памолодь. Мило було продиратися між кущами ліщини, крислатими буками, колючим смеріччям (Гнат Хоткевич, II, 1966, 44); Молоде смеріччя вигиналося над ними таке рідне, таке миле, як руки матері (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 18); Від карпатської маржини, Від смереччя та ожини,.. Черемош перебирав Світле золото трембіт (Андрій Малишко, Щедре літо, 1949, 15);
//  Гілки, віти смереки. Докинув [Іван] у ватру смеріччя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 348).