СМАРКА́Ч, а, чол., розм. Те саме, що шмаркач. На гулянку ходила [Домніка] зрідка й називала всіх хлопців прямо смаркачами (Ольга Кобилянська, II, 1956, 110); Розсердився [Ковальчук], нагримав на неї і сказав, що врятував її він, а не Левко, який тоді був ще смаркачем (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 42).
СМАРКАЧ
Тлумачення слова