СМА́ЛЬТА, и, жін.
1. Яскраво-синя фарба для фарбування паперу, скла, гончарних виробів і т. ін.
2. Непрозоре кольорове скло, яке застосовують у мозаїці. Виробництво смальти, поливи і емалі в технологічному відношенні було близьке до виробництва скла, і тому, очевидно, всі ці декоративні матеріали вироблялись певною групою склярів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 430); Сивоок сам доглядав, як варилася смальта для великих мозаїк, які мав викладати (Павло Загребельний, Диво, 1968, 666);
// збірн. Різної форми шматочки із такого скла. Один із.. малюнків, заради експерименту, набрали смальтою, і мозаїка своїм образним звучанням виявилася на диво близькою до античних (Народна творчість та етнографія, 3, 1967, 22); Всередині собор був прикрашений фресковим розписом, а підлога викладена з різьблених шиферних плит, інкрустованих кольоровою смальтою (Знання та праця, 3, 1965, 26);
// Кубик, пластинка з такого скла.