СЛИЗИТИ, ить, недок., розм.
1. Бути, робитися слизьким. Шлях слизить після мряки (Словник Грінченка).
2. Те саме, що слезити. Ідемо до річечка, що текла або слазила внизу край вигону, серед очерету та осоки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 93); — Слизить вода, осувається порода… але хіба це новина? То ж звичайні умови для шахтобудівника (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 198); Там [на схилі двох гір] слизило невеличке джерельце й була змога воду пити досхочу (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 154).