СЛИВНИ́К, чол.
1. род. а. Садок із сливових дерев або молода сливова порість. Хата була стара, напівзруйнована, в одного боку — ясени, з другого — сливник та горобина (Степан Васильченко, IV, 1960, 10); Ліворуч — вишник, ближче до ставка — сливник… (Остап Вишня, II, 1956, 339); У вузьких вуличках, обставлених тинами, тягло з сливників тонким припахом диму (Петро Панч, В дорозі, 1959, 32).
2. род. у, діал. Слив’янка.