СЛУЖИ́ВИЙ, а, е.
1. іст. Те саме, що служилий 1.
2. заст. Який перебуває на військовій службі. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братика мого? (Павло Чубинський, V, 1874, 907);
// у знач. ім. служивий, вого, чол. Військовослужбовець, солдат. Цар швидко написав, що дійсно стара кульбака подарована ним цьому служивому,.. печатку царську поставив (Україна сміється, I, 1960, 10); Високий чорнобородий чоловік.., не злізаючи з воза, гукнув караульному, що стояв біля розмальованої в три кольори будки: — Ей, служивий, дозволь проїхати! (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 3); Старий служивий простягав манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 98).