СЛУЖБОВЕЦЬ

СЛУЖБО́ВЕЦЬ, вця, чол. Той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею, пов’язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-, чого-небудь. Віддалився також адміністратор, розійшлись і службовці (Іван Франко, VI, 1951, 300); Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Максим Рильський, III, 1956, 275); Минає робочий день. Один по одному з приміщення виходять службовці (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 151).