СЛУЧАЙ

СЛУ́ЧА́Й, случаю, чол., розм. Те саме, що випадок 1, 2. Серце плаче, як згадаю Хоч невеселії случаї І невеселії ті дні, Що пронеслися надо мною (Тарас Шевченко, II, 1963, 173); Думка його, як він не одганяв її, знай вертілася коло того случаю з арф’янкою (Панас Мирний, III, 1954, 275); [Шумейко:] От тобі й на! Нащо вже я передовик, а такого случаю за шістдесят сім років життя ще ніколи не бачив (Іван Микитенко, I, 1957, 492); Ніхто краще його не ставав до бою.. У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 53); — Значить, ти вже батько. По такому случаю і ми з тобою по чарупині випємо (Михайло Стельмах, II, 1962, 73).
 На (про) всякий случай — те саме, що На (про) всякий випадок (див. випадок). [Хлопець:] Ну, нащо ж ти се кажеш? [Дівчина:] На всякий случай… (Леся Українка, II, 1951, 103); Як вже дуже смертось, ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували, про всякий случай, для гостей (Олекса Стороженко, I, 1957, 184); На случай чого — те саме, що На випадок (див. випадок). На голові [діда] солом’яний бриль; на плечі, на герлизі, висить торба з хлібом та свита — на случай негоди (Панас Мирний, I, 1949, 150).