СЛОВОВЖИ́ТОК, тку, чол. Те саме, що слововживання. Традиційна книжна літературна мова [на кінець XVII ст.], як і раніше, не мала єдиних, упорядкованих правил, що регулювали б її граматичні норми і слововжиток з урахуванням змін, які сталися під впливом народної мови (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 109); Етюд — це передусім чіткість думки, стрункість викладу. Невеликий розмір вимагає найвиразнішої образної мови, бездоганного слововжитку (Літературна Україна, 18.VI 1965, 3).
СЛОВОВЖИТОК
Тлумачення слова