СЛОВЕ́НИ, ів, мн.
1. Застаріла назва всіх слов’ян.
2. Назва деяких східнослов’янських племен. На півночі, в басейні оз. Ільмень, жили слов’яни новгородські, або, як називай їх літопис, словени (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 357); «Повість временних літ» розповідав, що в другій половині І тисячоліття у східних слов’ян існували політичні об’єднання.. Вона називав їх полянами, сіверянами, радимичами, словенами тощо (Наука і життя, 9, 1968, 10).