СЛЬОЗИ́НА, и, жін.
1. Одна краплина сліз. На очах дрижали дві важкі сльозини, Наче із намиста буйнії перлини (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 115); З його засмучених очей викотилися одна за одною кілька сльозин, а з грудей вирвався стогін (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 28); Кость помічав, як дві сльозини перлинами блищать у її широко відкритих очах (Олесь Донченко, I, 1956, 55); * Образно. Он зоря покотилась, то гірка Покотилась сльозина небесна. Так, сльозина то впала (Леся Українка, I, 1951, 77); * У порівняннях. Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело, і його дихання народжувало чистий, мов сльозина, струмок (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
Пускати (пустити) сльозину — те саме, що Пускати (пустити) сльози (сльозу) (див. сльоза). Вони стали сердечно дякувати старенькому докторові й усім. Гриб від зворушення аж пустив сльозину (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 33).
2. перен. Крапля соку, вологи, що виділяється на поверхні чого-небудь. Він поправив під гілкою сухостою.. підсніжник, .. витер 3 надтріснутої кори берези сльозину соку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 434).