СЛІПУВА́ТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Бути сліпим; погано бачити.
2. у знач. присл. сліпуючи. Недобачаючи. Мати.. знай копирса, сліпуючи, то очіпки, то рушники на придане дочці (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 442);
// Навпомацки. Кобзар, сліпуючи, взяв руку, пригорнув її до вуст і на мить припав удячним поцілунком (Іван Ле, Україна, 1940, 418).
3. перен. Не мати здатності правильно розуміти і оцінювати що-небудь, розбиратися в чомусь. [Сотник:] Ми Сліпуємо, і ремствуєм, і плачем (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 487);
// також чим. Я розумом сліпую (Словник Грінченка).