СЛІПОГЛУХИЙ

СЛІПОГЛУХИ́Й, а, е. Який не бачить і не чує;
//  у знач. ім. сліпоглухі, хих, мн. (одн. сліпоглухий, хого, чол.; сліпоглуха, хої, жін.). Люди, які не бачать і не чують. Вібраційні відчуття допомагають сліпоглухим орієнтуватись у навколишній дійсності (Радянська психологічна наука.., 1958, 17); Винахідники створили чимало пристроїв і апаратів, які полегшують спілкування із сліпоглухими (Наука і життя, 10, 1968, 37).