СЛІПО. Присл. до сліпий. Стадницький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста (Михайло Стельмах, I, 1962, 629); Сліпо, не думаючи, я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (Іван Микитенко, II, 1957, 57); Втішалася вона тим, що, хоч і пізно, а все ж зрозуміла, що сліпо жила (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 104); Відтворюючи ефекти освітлення, подібні до «рембрандтівського», Шевченко не переносив їх сліпо з картин Рембрандта (Мистецтво, 4, 1956, 44); * Образно. З-під насупленої обшарпаної стріхи сліпо дивилося на схід одне вікно-шибка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 5).
СЛІПО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сліпий у 1 знач., напр.: сліпоглухонароджений, сліпоглухонімий і т. ін.