СЛЕБЕЗУВАТИ і СЛЕБІЗУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Читати по складах. Досі Наумиха не знала, що Семен вчиться грамоти.. Наумиха аж скипіла, почувши, як її Семенко слебезував з навісної книжки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); [Стеха:] А ти письменний? [Гапон:] Слебезую потроху (Володимир Самійленко, II, 1958, 158);
// Мляво, повільно, одноманітно читати або розповідати. Дивись, як слебізує, аж нудно слухати (Словник Грінченка).
2. Недоброзичливо, несхвально обговорювати кого-, що-небудь; пересуджувати. По городу пішла поголоска. Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний, III, 1954, 198).
3. Говорити багато, без упину, безладно, часто про що-небудь неістотне, нецікаве, не варте уваги. Параска рада, слебезує по всьому місту, який у неї син розумний (Панас Мирний, IV, 1955, 78);
// Говорити запобігливо, підлесливо. — А ми ждемо, не дождемося вас, — почав він слебезувати перед нею (Панас Мирний, IV, 1955, 145).