СЛАВОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. славословлять; недок. Прославляти кого-, що-небудь у піснях, промовах і т. ін. Десь чути приглушений багатоголосий хор, співають протяжно і журливо, не то славословлять когось, не то благають (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 96); — Князь Святослав! — покотилось у натовпі. Всі мовчали. Славословити руського князя, як кметі веліли їм славословити каганів, коли ті приїжджали до Доростола, — ні, ніхто їм цього не велів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 363);
// Надмірно вихваляти кого-, що-небудь. Царські лакузи ширили в Петербурзі чутки, що цар хоче дарувати кріпакам волю і цим виявити свою любов і турботу про них. В газетах уже почали славословити царя- «освободителя» (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 62).
СЛАВОСЛОВИТИ
Тлумачення слова