СЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до славити 1, 2. Київ криється туманом, Голубим, як отчий дим… Відси кланяюсь платанам Нрепрославленим твоїм [Париже]. А й прославлені за діло, Будуть славлені повік (Максим Рильський, III, 1961, 261); Що ж робитимеш віднині, Людом славлений різьбяр? (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 25).
СЛАВЛЕНИЙ
Тлумачення слова