СЛАНКИЙ

СЛАНКИ́Й, а, е. Який має стебло, стовбур і гілки, що стеляться по землі. Коли немає потреби в садивному матеріалі, сланкі пагони [суниць] одночасно з розпушуванням ґрунту і виполюванням бур’янів знищують (Садівництво і ягідництво, 1957, 256);
//  Уживається у складі ботанічних назв. Сланкий льон — росте невисоким сланким кущем, має велику кількість коробочок (Технічні культури, 1956, 12); Сланка конюшина.