СЛАБИНА́, и, жін., розм.
1. Те саме, що слабість 2.
2. перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу. Дивиться [старий Горицвіт] на Карого, похитує головою: — Слабина, пахи трясуться, мов драглі. — А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? — показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня (Михайло Стельмах, II, 1962, 268).
3. перен. Вразливе місце кого-, чого-небудь. Судити про байку тільки по окремих невдалих або слабеньких творах — неправильно. Треба бачити і слабину і досягнення (Радянське літературознавство, 1, 1969, 61).
4. Те саме, що слабість 5.