СЛАБОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 34); Баба його була стара та слабовита і все нездужала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 196); Ладя — його жінка, молода, але до часу зов’яла, дуже слабовита (Леся Українка, III, 1952, 717);
// Який має хворобливий вигляд. По світлиці розходжуються убогі, худі, декотрі й слабовиті постаті в подертій та латаній одежі (Леся Українка, IV, 1954, 243);
// рідко. Хворий. [Орися:] Нема роботи, татко слабовитий, До тяжкої праці не хотять приймити (Іван Франко, IX, 1952, 425).
СЛАБОВИТИЙ
Тлумачення слова