СЛАБОГРУ́ДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями;
// у знач. ім. слабогрудий, дого, чол.; слабогруда, дої, жін. Людина із слабими, нездоровими легенями. [Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Марко Кропивницький, IV, 1959, 347); Цілий день тривав суд.. Іноді зсередини на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (Андрій Головко, II, 1957, 184).
СЛАБОГРУДИЙ
Тлумачення слова