СЛА́БКІСТЬ, кості, жін.
1. Властивість і стан за знач. слабкий 1—4, 6—8. Слабкість нервової системи — це й висока реактивність, чутливість нервової системи і вузькі межі її працездатності (Радянська психологічна наука.., 1958, 351); Слабкість вітру; Слабкість каната; Слабкість ґрунту.
2. Недостатність або занепад фізичних сил. З надмірної слабкості темніло в очах і підгиналися коліна (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 103); Рана загоїлася, він уже почував себе краще, напади слабкості і запаморочення вже минули (Вадим Собко, Справа.., 1959, 190).
3. Відсутність твердого характеру, сили волі. Жаннет кусала губи й напружено дивилася в одну точку, щоб стримати сльозу, яка здавалася їй ознакою непростимої слабкості (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 246); Платон зневажав себе за слабкість, клявся, що вже ніколи не питиме (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 69).
4. Вразливе місце кого-, чого-небудь. — Ти боїшся, Оноре, сам перед собою визнати свою поразку. В цьому твоя слабкість (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 27).