СЛАБІТИ, ію, ієш, недок.
1. Те саме, що слабнути. Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим, що вона усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Марко Вовчок, I, 1955, 314); Робота взимку, в душній хаті та в чаду від каганця, була ще важча для малоздорової Оксани, і вона марніла та слабіла ще дужче (Любов Яновська, I, 1959, 32); Руки його слабіли і тремтіли від тягаря, що лежав на вилах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 116); Без діла слабіє сила (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 84).
2. Бути слабим (у 1 знач.); хворіти. Пошесть пішла по всіх казармах. Люди не переставали слабіть і вмирати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211).