СЛАБА́К, а, чол., розм.
1. Той, хто має невелику фізичну силу. Здалеку Рубін здавався йому слабаком, але в міру того, як Індиченко наближався, перше враження його почало мінятися (Іван Сенченко, Опов., 1959, 3).
2. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, силою волі. — Деяких наших сталеварів калічать оті, що з блокнотами та фотоапаратами по цеху швендяють.. Тямкуватий [тямкий] не зіпсується, а слабак — швидко (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 98).
3. перен. Людина, яка не має певних знань, навиків і т. ін. [Михайло:] Звідки у вас такі спортивні знання? [Поліна:] О, можете бути певні, я вам не який-небудь слабак (Вадим Собко, П’єси, 1958, 367).