СКИРТА

СКИ́РТА, и, жін. Великий стіг сіна, соломи або необмолочених снопів хліба, щільно укладених певним способом для зберігання просто неба. Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183); У Жменяковому дворі стояла скирта свіжонамолоченої соломи (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 206); Звертали [фашисти] з магістральних шляхів в глухіші місця, розсипалися лугами-берегами, заривалися в скирти сіна (Олесь Гончар, III, 1959, 424);
//  чого, перен., розм. Велика кількість. Щоб набрати сил надалі, Поїдав [монах] ковбасок скирту (Володимир Самійленко, I, 1958, 254).