СКВЕРНИТИ, ню, ниш, недок., книжн., заст. Оскверняти. Умийтеся! образ божий Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших. Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… (Тарас Шевченко, I, 1963, 331); [Марина:] ґвалтом зла ке викорениш, а більше роздратуєш… Та й гріх же душу сквернити того ради, що лихо панує? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 348); Статутів, процедур знавці, Естети етикету… Ах, як же смокінги оці Сквернять усю планету! (Максим Рильський, III, 1961, 296).
СКВЕРНИТИ
Тлумачення слова