СКВА́ПНИЙ, а, е.
1. Те саме, що квапливий. Ті сквапні кроки, що чулись за вікном,.. та мертва й гнітюча тиша, що йшла від багатолюдних камер, віщувала, що наступає останній, судний день… (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 183); Вони спинились, насилу відсапуючи, тримаючись за серця, що скажено калатали після швидкого бігу та сквапного дряпання на гору (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 212); О, він сквапний на те, щоб крадене купувати (Словник Грінченка).
2. діал. Швидкий, спритний. Вона метнулась до шинку, а ми, дожидаючи, знов дивуємо та міркуємо, звідки навернулись ті сквапні молодці, що глушкових коней запопали (Марко Вовчок, VI, 1956, 262).