СКУПЕРДЯ́, і, чол. і жін., розм. Те саме, що скупердяга. Я ніяк не міг наважитися розстатися з своїм скарбом [ножем]. І я відмовив: — Ні, не дам! — Івась образився. — У! Скупердя! Усе б собі загарбав! (Борис Грінченко, I, 1963, 293).
СКУПЕРДЯ
Тлумачення слова