СКУПЕНЬКИЙ

СКУПЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить скупий. Мати були собі скупенькі й ніколи б у світі грошей Хіврі на витребеньки не дали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 98); Яринка не дуже любила її, була баба скупенька, як що ласе, то й ховала (Олесь Донченко, IV, 1957, 222); — Скупенький ти на похвали! — набурмосила губенята Ніна Остапівна (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 15); Зі свого скупенького .. зарібку мусила [пані Грозицька] виховувати троє дрібних дітей (Іван Франко, II, 1950, 312); По скупенькій вечері.. зачиняються двері, Каганець потуха (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 355).