СКУПА́Р, я, чол. Скупа людина. — Бачиш, там коло печі стоїть панна Олімпія, донька Кримського, мого сусіда. Старий скупар, гроші має — го-го! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 21); — Захочеш свіжини — приходь на вечерю до нас, заманеться солонини — через місяць заглянь. Я не скупар (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 64); * У порівняннях. Женитися здумав [Погорецький], так там трясеться над нею, як скупар над хтозна-яким скарбом (Петро Колесник, Терен.., 1959, 138).
СКУПАР
Тлумачення слова