СКУФІ́ЙКА, и, жін.
1. Зменш. до скуфія.
2. Те саме, що скуфія. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Нечуй-Левицький, III, 1956, 389); Юрій побачив ченця.. Зібране в пучок на потилиці волосся скидалося на позаторішню траву, що визирала з-під старенької скуфійки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 184).