СКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скудовчити. Він понурив очі в землю, — довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (Іван Франко, IV, 1950, 468).
2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.);
// із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін. Почулися якісь крики, і скудовчений, задиханий чоловік вибіг наперед, репетуючи (Борис Грінченко, II, 1963, 304).