СКУЧНЕ́НЬКО.
1. Присл. до скучненький.
2. у знач. присудк. слкому і без додатка. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько. Сідаю — пишу свій щоденник (Степан Васильченко, IV, 1960, 17).