СКУБТИСЯ, буся, бешся; мин., чол. скубся, лася, лося; і СКУВАТИСЯ, скубаюся, скубаєшся, недок.
1. Захоплюючи пальцями, дзьобом, зубами і т. ін. волосся, пір’я, вовну тощо, завдавати болю. Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця, що стояв скраю. Той, як яструб, вирвався. — За що ти скубешся? Дивись — який! (Панас Мирний, I, 1949, 195).
2. Б’ючись, висмикувати один одному пір’я (про птахів). Почали [горобці] битися. Та так б’ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір’я в них летить (Леся Українка, III, 1952, 480);
// перен. Бити один одного, смикаючи, тягаючи за що-небудь. Як розлючена кішка, він кинувся до Тимка і схопив за комір кожуха. — Ану годі, вояки! — суворо прикрикнула Любов Іванівна. — Чого скубетесь..? (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 199);
// перен. Воювати; змагатися між собою. — Нехай Еней і Турн скубуться, А ви [боги] глядіть своїх чубів (Іван Котляревський, I, 1952, 243); Пани скубуться, а в мужиків чуби болять (Словник Грінченка).