СКРИ́ТНИЙ, а, е.
1. Який приховує свої почуття, настрої і т. ін., неохоче спілкується з іншими; замкнутий. [Маруся:] Та скритний же який [Василь]! Нікому того не покаже, не признається (Панас Мирний, V, 1955, 25); Дівчина росла невеселою, скритною (Мистецтво, 1, 1966, 29);
// Власт. такій людині. Характер мій, я й сама це бачу, якийсь скритний, хоч мені й самій це не подобається (Леся Українка, V, 1956, 9).
2. Який приховують від людських очей; таємний; потайний. Розкриються, розчиняться Скритнії темниці. Вийдуть мученики (Микола Костомаров, I, 1967, 108); [Печариця:] Любов — скритне діло… вона в душах наших, у серцях наших… (Панас Мирний, V, 1955, 162).