СКРИПІННЯ

СКРИПІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням скрипіти і звуки, утворювані цією дією. Від часу до часу проносилось воздухом [повітрям] жалісне, сумне скрипіння (Ольга Кобилянська, I, 1956, 463); По залу пробіг веселий гомін і скрипіння стільців (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 382); З вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу від її швидкої ходці (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 5).