СКРУТНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до скручувати 2—5, 9. Терешко швидко знайшов.. галузку, наліг на неї,.. міцно скрутнувши її, одірвав від прикорня (Григорій Епік, Тв., 1958, 413); Час від часу вони [білогвардійці] на мить зупиняються.. Ось один із них уже впав — його підбив не Яресько, хтось інший, а той, другий, підхопивши кулемет, скрутнув у бік і тікає (Олесь Гончар, II, 1959, 24);
// безос. Згадав [Гордій] це, і його всього мов скрутнуло (Борис Грінченко, II, 1963, 54).
Скрутнути головою — хитнути головою, виражаючи подив, незгоду, несхвалення і т. ін. Мар’я прикро подивилася на Явдоху, скрутнула головою і мовчки вийшла з хати (Панас Мирний, III, 1954, 72); Червоноармієць скрутнув головою і міцніше стиснув у руках рушницю (Григорій Косинка, Новели, 1962, 123).
СКРУТНУТИ
Тлумачення слова