СКРУ́ТКА, и, жін.
1. Те, чим що-небудь скручують, туго зв’язують докупи, разом. — Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 68).
2. Те саме, що скрутень. Прикріплюють пучки комишу до поперечин каркаса скрутками соломи, льону, конопель, вірьовкою і рідше в’язальним дротом (Колгоспник України, 10, 1958, 11).
3. розм. Те саме, що самокрутка. Бандуренко мовчки скурив половину великої скрутки й пішов до своєї кімнатки (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 12).