СКРУ́ШЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до скрушити. І вернувсь до неї розум, скрушений бідою (Словник Грінченка); Стоїть він, скрушений бідою, і дум тяжких не відганя, нема в душі його спокою од слів Остапа Горбаня (Ігор Муратов, О. Горбань, 1938, 73).
СКРУШЕНИЙ
Тлумачення слова