СКРОМНО

СКРОМНО. Присл. до скромний. Софія тільки злегка всміхнулась на відповідь, скромно спустивши, очиці (Леся Українка, III, 1952, 502); Гармоніст підкреслено скромно привітався і сів на лаві (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 368); Йшла [Обринська] рівною, поважною ходою, а варазом якось скромно… (Ольга Кобилянська, III, 1956, 12); Дві товсті русяві коси скромно, але зі смаком короною вінчали горду голівку (Іван Ле, Право.., 1957, 11); Вона вдягнена дуже скромно, в береті і широкому пальті (Іван Кочерга, II, 1956, 73); Цієї зими скромно, без весілля, одружились вони (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 47); Де-не-де скромно синіли в жовтій стерні нескошені осиротілі волошки (Олесь Донченко, IV, 1957, 261); Скромно поцятковані груди кулика і друге крильце були закривавлені (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 23); Почав [письменник] жити з приватних лекцій. В Ічні скромно оплачувався цей труд (Степан Васильченко, IV, 1960, 45); Кравчиня передмістя. Це треба підкреслити, щоб стало зрозумілим, як скромно заробляла й жила ця дівчина (Ірина Вільде, Опов., 1954, 73); Жив він спокійно і скромно (Василь Еллан, I, 1958, 216).