СКРОМНЯ́ГА, и, чол. і жін., розм. Те саме, що скромник і скромниця. Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне, це ж із таких скромняг виростають ті, що стають потім відомими, роблять відкриття (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 251); Бачура згадує Петра Гуржія, а бачить перед собою такого ж скромнягу фронтового розвідника Терьоху з Зауралля (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 139).
СКРОМНЯГА
Тлумачення слова