СКРІ́ПА, и, жін.
1. спец. Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін.;
// Те, що зв’язує окремі частини розповіді, тексту і т. ін. Ці слова [займенники хто, що та ін.] є відносними, або, як їх ще називають, сполучними. Вони повнозначні, бо мають усі ознаки повнозначних слів, але виступають як слова-скріпи (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 524).
2. заст. Підпис, що підтверджує справжність якого-небудь документа.