СКРЕБО́К, бка, чол.
1. архл. Те саме, що скребло 1. На Мізинській стоянці знайдено велику кількість кремінних виробів — різних різців та скребків, оброблених ножеподібних пластинок, проколок та ін. (Вісник АН УРСР, 12, 1957, 57).
2. Те саме, що скребачка 1—3. На стовбурах і основних гілках дорослих дерев кора повинна бути гладенька й чиста. Для цього їх потрібно зскрібати у вологу погоду восени, спочатку сапками чи спеціальними скребками, а потім стальними щітками (Озеленення колгоспного села, 1955, 153); Як і в свинарниках, гній в нових корівниках вичищають скребком (Хлібороб України, 11, 1967, 18); Екскаваторник виконує не лише земляні роботи, а й розвантажує з бортових автомашин щебінь. Для цього він виготовив і встановив спеціальний скребок (Вечірній Київ, 11.IV 1966, 2).