СКРА́КЛІ, ів, мн.
1. Українська народна спортивна гра, яка полягає в тому, що гравці вибивають палкою з відведеного місця невеликі циліндричні цурпалки. На одному з малюнків Суворова зображено під час гри в скраклі з селянськими дітьми (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 40); Хлопчики, що полюбляють влучність, грають у скраклі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 270); Дуже корисні легке веслування, гра у скраклі, крокет, теніс, бадмінтон (Робітнича газета, 7.IV 1973, 4).
2. заст. Кріплення у дерев’яному плузі, в яке встромляють дишло. Як дійшла екскурсія до дерев’яних плугів — тут учені туди-сюди — розгубилися.. Пастух і дав відповідь професорові: — Оце, — каже, — скраклі… (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 301).