СКОВ, у, чол., рідко. Те саме, що скованість. Раптом в її душу глянули інші очі, і вона гордо випручалась із хвилинного ніжного скову (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 136); Громи весняної грози, яка вибухнула восени 1917 року, — залпи «Аврори» пробудили із зимового скову-сну людське суспільство (Радянська Україна, 1.V 1961, 2).
СКОВ
Тлумачення слова