СКОРИ́НОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до скорина. — Хіба ж хто повірить, що ти тільки раз учора годувала дитину скориночками?.. (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 64); — Тимко любий мені — і все тут! З ним хоч на край світу піду, скориночку хліба їстиму, аби з ним, аби вдвох! Оце тобі мов слово (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97).
СКОРИНОЧКА
Тлумачення слова