СКОРОСПЕ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.
1. Недавно, тільки що створений, організований. — Марія Йосипівна Кленова, — свідчила далі зловісна анонімка, — дочка німецького громадянина, який перебував на радянській землі кілька років, маючи на те якісь скороспечені права (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 12).
2. Який недавно став ким-небудь, отримав звання, посаду. Яків Сажнєв посміхнувся. — Моряк з мене скороспечений, товаришу капітан-лейтенант. Вперше я на морі (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 124).