СКОРО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скоротити. У небезпечних же виробництвах і шкідливих для здоров’я робочий день повинен бути скорочений до 4—6 годин на добу (Ленін, 32, 1973, 152); Мовлення може бути скорочене настільки, що співрозмовники можуть розуміти один одного буквально «з півслова» (Радянська психологічна наука.., 1958, 235); Величина шлунка пристосовується до його наповнення, тобто в шлунку ніколи нема порожнього простору, він завжди скорочений (Наука і життя, 8, 1959, 27); Моя Ірен, чого ти така сумна, сумна? Вже тиждень без роботи — скорочена вона (Володимир Сосюра, I, 1957, 323);
// скорочено, безос. присудк. сл. Від Козельця, через Чернігівщину, Сумщину, Курську й Орловську області, дорогу [на Москву] набагато скорочено (Радянська Україна, 19.XII 1961, 4); Микола відчув, що Гиря неприхильний до Радянської влади, але не міг зрозуміти,.. чому під час чистки апарату млина його, Гирю, не скорочено (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 13).
2. у знач. прикм. Який після скорочення став менший за кількістю, об’ємом, величиною і т. ін. Професор готував для перевидання скорочений курс своєї наукової праці (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 82); Яскравим проявом піклування партії та уряду про добробут трудящих є поступове переведення робітників і службовців на скорочений робочий день (Наука і життя, 2, 1960, 2).
3. у знач. прикм. Виражений коротко, позначений початковими літерами, частиною слова (слів) або коротшим словом. Наказовий спосіб доречніший для передачі несподіваної дії, викликаної попереднім розгортанням подій; скорочене ж дієслово вживається тільки із значенням раптовості дії, не зумовленої прямо іншими діями (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 391).