СКО́РІЙ, присл., діал. Скоріше. Доводилося економові мало не після кожного дощу набавлять дівчатам п’ятака, щоб скорій буряк копали (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 122); Пригадавсь Грицькові гімназист Валя, якого він бачив на святках з Галею. — Ото їй скорій до пари, — думав собі Грицько (Степан Васильченко, I, 1959, 176).
СКОРІЙ
Тлумачення слова